Артем Лоік, Абіє - Молитва

Не цілуй мене кулями...
Не питай мене: «воно як?»...
Най гримить тобі мій амінь :
де б не була — не була твоя!

Не вкривай мене пагорбом,
не кради золоті поля,
ти й на троні сидів рабом,
а я, де б не була, — не була твоя!

Сонце сховалось за хмари,
забагато зомбі, сука, набоїв замало...
Холодно, темно і сиро,
нічого проб'ємось, ЗСУ сила…

Треба поспати годинку,
та як заснути орки в моєму будинку…
Окуповане село, незвані гості,
Боже, дай мені сили, диявол, дай мені злості…

Дай мені лють безлімітну,
таку, щоб навіки осліпнуть...
І різать свиней не вагаючись…
Я вдома, ми разом, я засипаю чи

це усе насправді… Тебе бліду
бачу, кричу, — мама я уже іду!
Прокидаюсь… Від власного крику…
Помолитись би… Та не знаю молитви.